Такі популярні та різні млинці

Початок Масляної в Україні  у 2020 році припадає на понеділок 24 лютого, а закінчується святкування 1 березня. Традиційно Масляну в Україні зустрічають з млинцями.

Чи знаєте ви, що млинці почали випікати раніше, ніж хліб? Вони мають довгу історію, яку підтверджує той факт, що їх печуть майже всі народи земної кулі. У різних країнах їх готують по-різному, використовуючи найнеймовірніші інгредієнти та маючи свої прикмети стосовно того, як і коли потрібно готувати. Традиції їх вживання також у кожного народу свої.

 

Українці печуть млинці дуже часто. Однак, Масляна є особливим святом, яке неможливо уявити без них. Саме протягом тижня святкування Масляної українські господині показують свою майстерність у випіканні млинців.

 

Частіше, ніж у нас їх їдять у Європі та Америці. У цих країнах вони вважаються повсякденною їжею. Господині вважають, що млинці особливо зададуться лише у тому випадку коли їм вдасться перевернути млинець, струснувши сковородою.

За розмірами в Європі лідирують болгарські палачинки. Їх випікають на гігантських сковородах. Також млинчики палачинками називають в Угорщині, країнах колишньої Югославії, Чехії, Словаччини. Слово «палачинки» веде своє походження від латинського «плацента», що означає коржик, і це не є випадковим, оскільки всі перераховані країни колись входили до складу Римської Імперії. А це означає, що їх пекли ще за часів Антонія та Клеопатри.

 

Французи називають млинці крепами. На сьогоднішій день існує значна кількість їх різновидів. Почесне місце займають млинчики «фламбе». Тісто для них готують за стандартним рецептом, однак після приготування на сковороду кладуть декілька очищених від шкірки та перетинок часточок апельсина, щіпку цукру і шматочок масла. Потім все це поливають коньяком чи ромом і підпалюють прямо на сковороді. Зазвичай їх подають з морозивом.

 

Досить популярними є також галети, які переважно випікають у французькій провінції Бретон. Для їх приготування використовують гречане борошно та на відміну від крепів  обсмажують тільки на одній стороні. Другу сторону покривають сиром, шинкою, яйцем та ін.

 

У Скандинавії популярні лефса, приготовлені з картоплі, молока і борошна. У Данії їх називають тонка лефса - в картопляний млинець трубочкою загортають масло, корицю та цукор і подають до кави як солодкий десерт. У Норвегії в лефсу загортають сосиску.

 

У Голландії млинці стали наскільки популярними, що там існують сімейні ресторани, які спеціалізуються тільки на голландських млинчиках паннекокен.

 

В Америці та Канаді у тісто для млинців додають харчову соду і жирне молоко чи жирні вершки. Саме тому вони виходять дуже пишними. Полюбляють американці поливати їх сиропом, отриманим з кленового соку.

В Іспанії, Латинській та Північній Америці, Мексиці, Індії та багатьох інших країнах світу млинчики найчастіше випікають з кукурудзяного борошна. У іспано-мовних країнах та Штатах їх називають тортилли, в Нікарагуа – гуйріла, в Аргентині і Болівії – сопайпілла, в Китаї – лаобін, а в Індії – роти.

В Японії готують окономіяки, або їх ще називають дораякі. Слово «окономі» переводять так: «те, що ти любиш», «яки» - приготоване. Якщо робити дослівний переклад назви, то виходить приблизно так - готувати те, що любиш. Для приготування окономіяки використовують борошно, батат, воду, яйце, подрібнену капусту, іноді морепродукти чи м'ясо. Японські окономіяки представляють собою два коржики, між якими знаходиться начинка, частіше за все це паста з червоної квасолі. Спочатку готується один млинець, потім на нього викладається начинка, все це заливається тістом, перевертається та обсмажується. Поливають їх спеціальним японським соусом для окономіякі і подають з імбиром, норі і ін.

 

У Китаї млинці готуються з додаванням в тісто великої кількості ріпчастої і зеленої цибулі, причому використовується не рідке, а круте тісто.

Досить незвичайними є ямайські млинчики баммі, які готують з борошна кореня маніоки. До екзотичних млинців також слід віднести ефіопські інжейра з борошна полевічкі абіссінської, в'єтнамські млинчики банькхоай з кукурудзяного борошна (чи борошна з рослини таро) та кокосового молока.

До речі, навіть в Україні немає єдиного рецепту для приготування млинців. У кожному регіоні їх готують та подають по-різному. Так, наприклад, на Закарпатті готують тонесенькі з хрусткими золотистими краями палачінти. Палачінти подають із солодким сиром, шоколадом, різноманітними солоними начинками, повидлом.

 

На Приазов’ї популярними є млинці із класичного дріжджового тіста з солодкою сирною начинкою, згорнуті рулетом.

 

На українській Волині та поза нею готують білі млинці з використанням квасного молока або сироватки.

 

Слобожанські «ладики», тобто оладки, були та залишаються традиційною стравою під час Масляної на території Слобідської України, зокрема в межах сучасної Сумської області, Харківщини, на півночі Луганщини та північно-східних теренах Донецької області. Оладки готують на молоці, на кефірі та навіть на ряжанці. Подають зі сметаною, медом, варенням або й просто посипають цукром.

 

Галицькі налисники завжди містять якусь начинку. І, відповідно, акуратно складаються або згортаються разом із нею. Звичайні начинки на Масницю – це солодкий або солоний сир (з родзинками), гриби, капуста, пшеничні крупки тощо. Також популярні налисники з повидлом, «бішкоптові» (з кремом або сиром), з горіхами, з гречаною кашею. Багаті терени Галичини також і на бісквітні, англійські й інші види налисників.

 

Легкість в приготуванні, смак та можливість творчості «на сковорідці» роблять ці смаколики улюбленою стравою жителів різних країн світу.

Всім смачної Масляної!

Матеріал підготувала канд. техн. наук, доцент кафедри технології в ресторанному господарстві та готельної і ресторанної справи Назаренко І.А.

 

© 2018 ДонНУЕТ Україна, Кафедра ТРГ та ГРС. Всі права захищено